Свідка

Свідка, -ки, ж. Свидѣтельница. Закр.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СВІ́ДКА, и, ж., заст. Жін. до сві́док.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 76.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВІ́ДОК, дка, чол.

1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. [Сидір:] У нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! [Олекса:] Та бога ви побійтеся! Я вам десять свідків покажу, що в ту ніч, як у старшини коней покрадено, я був аж у Висці, на весіллі (Карпенко-Карий, I, 1960, 43); Після того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона, в печі знайшли живого сома.. Бицик був свідком цієї події (Олесь Донченко, VI, 1957, 8); // Сучасник і спостерігач чого-небудь. Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, — Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (Максим Рильський, III, 1961, 85); // Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік. Глянь з високості на сі піраміди! В них кожний камінь — проречистий свідок муки народу твого (Леся Українка, I, 1951, 254); Лавра [в Києві] — наш стародавній свідок виникнення і розвитку книгодрукування на Україні (Павло Тичина. III, 1957, 271); Голим віттям шурхотить об скло старий клен, свідок дзвінкої дитячої радості і юнацького змужніння (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 160).

2. Особа, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. Викликають свідків. Свідки доводять, що Гнат сварився з жінкою, вигнав її з хати, нахвалявся вбити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Суддя викликала свідків: усі були присутні, вставали на виклик у різних місцях зали і знову сідали (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 250).

3. Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось. — Я ту [сюди] покличу писаря, вробимо контракт при свідках у нотарія [нотаріуса], і я вам зараз дам гроші (Іван Франко, III, 1950, 70); Наречені розписуються. До столу підходять свідки молодого і молодої (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 76.

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Сві́док, жін., заст. сві́дка[1] — фізична особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що мають значення для розслідування і вирішення кримінальної, адміністративної чи цивільної справи, і яка викликана для дачі свідчень. Зазвичай під словом «свідок» розуміють свідка в суді, проте це слово має ширше значення. У більш широкому сенсі свідок — це людина, яка була очевидцем якої-небудь події і готова про це свідчити. До виникнення писемності та писаних контрактів свідок був єдиною можливістю засвідчити будь-який юридичний факт. Свідок викликається в судове засідання спеціальним сповіщенням; ухилення від дачі показань, або дача завідомо неправдивих показань може стати підставою для його притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Ілюстрації