Миня
Ми́ня, -ні, ж. Дѣтск. Корова, волъ, теленокъ. О. 1862. IX. 119. Знай, миня, стійло. Ном. № 990.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 т.
МИ́НЯ, і, ж., дит. Корова, бичок або теля. Знай, миня, стійло (Номис, 1864, № 990).
ТЕЛЯ́, я́ти, с.
1. Маля корови. Іван хотів Теля від вовка боронити (Бор., Тв., 1957, 164); На козаковому дворі десь далеко заревла корова і до неї обізвалось теля (Н.-Лев., VI, 1966, 386); — Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка — дає лоша, вівця — скочується ягнятком. (Стельмах, І, 1962, 311); * У порівн. Скаче, як теля на упоні (Номис, 1864, № 12492); // Маля лосиці, олениці та деяких інших великих копитних тварин. Рухливі молоді олені — вже не телята, але ще й не дорослі (Трубл., Вовки.., 1936, 37); Одна антилопа приносить за своє життя 10-15 телят (Наука.., 3, 1968, 66).
2. перен., розм., зневажл. Про молоду, недосвідчену або неспритну людину. Безтурботні телята, думав Петру про свою дочку та зятя, вони нічого не хочуть знати, не хочуть подумати про те, що бентежить душу старої людини (Чаб., Балкан. весна, 1960, 461); Пішов [Ясень] до себе в кабінет і ліг. Згадалась Ніна. Де вона зараз? Дурне теля, отак усе сколошкала, отак усе споганила (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 279); // Про того, хто має спокійну вдачу; покірний. — Спочатку поштивості навчися, — не пожалів парубка Іванишин. — Не всі ж телятами народилися, — огризнувся Клим (Стельмах, II, 1962, 363).
◊ Дай бо́же на́шому теля́ті во́вка з’ї́сти! див. вовк; Де Мака́р теля́т пасе́ див. пасти1; Диви́тися (ви́рячитися, ви́тріщити о́чі), мов (як, на́че) теля́ на [нові́, мальо́вані] воро́та — дивитися з великим подивом. Гаїнка, дивуючись, глянула на батька. — Ну, чого вирячилась, як лисе теля на нові ворота? (Гр., II, 1963, 458); Крук.. дивився на Луця, мов теля на ворота (Козл., Ю. Крук, 1957, 378); — Чого очі витріщила, як теля на нові ворота? — замахнувся гарапником Карпо. — Відчиняй браму! (Стельмах, II, 1962, 367); Куди́ (де) Мака́р теля́т не ганя́в див. ганя́ти; У бо́га теля́ з’ї́сти — провинитися в чомусь. [Аблакат:] Що ж то я у бога теля з’їв, чи як, що мені гріх за труди взять? (К.-Карий, І, 1960, 182); — Всі кинулись по інститутах, по технікумах, всі заяви подаєте, а я що: в бога теля з’їв? (Гончар, Тронка, 1963, 173).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Теля, телятко // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1885-1886.
