Гала

Гала, меж. 1) = Гиля. Дробу, дробу, дробушечки, наївшися петрушечки, наївшися лободи, гала, гала до води. Чуб. ІІІ. 88. 2) Піти гала світа. = Світ за очі піти. См. Світ. Щоб ти пішов круга світа та гала світа. Ном. № 3677. Забіжи галасвіта. Чуб. VII. 575. 3) Припѣвъ. Ой чук та гала, а я в церкві була. Чуб; V. 1166.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГИЛЯ́, рідко ГИЛЬ, виг. Крик, яким відганяють гусей, качок та ін. Ой, гиля, гиля, Гусоньки, на став!.. (Українські народні ліричні пісні. 1958, 140); Дідусь посивілий гукає: «Гиля!» Гусяток жене в мураву (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 97). ♦ Гиль-гуси — вживається у знач. дурниця, нісенітниця. Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси (Словник Грінченка).

Ілюстрації

Див. також

• ГИЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
• ВИГУК