Вербинка
Вербинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вербина. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВЕРБИ́НА, и, жін.
1. Одне вербове дерево. Не стій, вербино, розкидайся (Словник Грінченка); Він не знає, де ялина, Де сосна, Не вгадає, де вербина Й бузина (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 25).
2. Вербове дерево як матеріал. Був у нас добрий будинок з вербини, Ґонтовий дах, димарі із цеглини (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Верба // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 110–113. – 912 с.
2. Верба // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 138-140. — 1000 екз.
