Вербинка

Вербинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вербина. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕРБИ́НА, и, жін.

1. Одне вербове дерево. Не стій, вербино, розкидайся (Словник Грінченка); Він не знає, де ялина, Де сосна, Не вгадає, де вербина Й бузина (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 25).

2. Вербове дерево як матеріал. Був у нас добрий будинок з вербини, Ґонтовий дах, димарі із цеглини (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339).

Ілюстрації

Див. також

• 60 цікавих фактів про вербу
• Верба плакуча
• Де ростуть верби?
• Верба як символ України

Джерела та література

1. Верба // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 110–113. – 912 с.

2. Верба // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 138-140. — 1000 екз.

Зовнішні посилання

• [1]
• [2]