Вербинка

Вербинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вербина. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕРБИ́НА, и, жін.

1. Одне вербове дерево. Не стій, вербино, розкидайся (Словник Грінченка); Він не знає, де ялина, Де сосна, Не вгадає, де вербина Й бузина (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 25).

2. Вербове дерево як матеріал. Був у нас добрий будинок з вербини, Ґонтовий дах, димарі із цеглини (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339).

Ілюстрації