Рубай

Рубай, -бая, м. Дровосѣкъ. Віддайте гроші рубаєві. Харьк.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови
- 1.2 Словник. Портал української мови та культури
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Джерела та література

Сучасні словники

Рубай = дроворуб

Словник української мови

ДРОВОРУ́Б, а, чол. Той, хто займається рубанням лісу на дрова. Повалились люди, неначе тріски полетіли під сокирою зручного, жвавого дроворуба (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 33); Увечері повернулися з роботи дроворуби (Олесь Донченко, III, 1956, 290).

Словник. Портал української мови та культури

Рубай - наказова форма дієслова рубати РУБАТИ, аю, аєш, недок. 1. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Мирний, V, 1955, 309).

2. Бити, розтинати холодною зброєю (шашкою, шаблею і т. ін.). Всю рать свою вперед подвинув [Еней] І разом на врагів нахлинув, Велів всіх сікти та рубать (Котл., І, 1952, 287).

Рубати впень - винищувати кого-небудь до останньої людини. Однокрилівці з поляками, заскочивши в дорозі втікачів, рубали впень, дітей хапали, тягли кудись дівчат... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402).

3. Підсікаючи, валити на землю, відокремлювати від основи, кореня. [Лісовик:] Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Л. Укр., III, 1952, 195).

4. Відколюючи куски від суцільного пласта, видобувати (вугілля, руду і т. ін.). - Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! - хвалився Юрко (Кучер, Дорога.., 1958, 14).

5. перен., розм. Говорити, висловлюватися про кого-, що-небудь або діяти стосовно до когось дуже різко, категорично. Дивиться [Варка], наче зараз тебе з'їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити... (Вовчок, VI, 1956, 293).

@ Рубати з плеча - говорити, діяти різко, категорично. [Тарас:] Я Врангеля не боявся, а тут більшовика Гармаша злякаюся? [Мося:] Рубай з плеча, і все (Мик., І, 1957, 112).

6. спец. Будувати, ставити яку-небудь споруду з колод, дерева. В лісостепу жилу будівлю ніколи не рубали з кругляку чи пластин, як це вживано в лісній зоні України, а з тесаних брусів (Дерев. зодч. Укр., 1949, 18).

7. перен., розм. Їсти багато, з апетитом.- А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (Собко, Звич. життя, 1957, 54).

8. перен., розм. Іти швидко, енергійно, ступаючи чітко, твердо. - Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва, а там і до своєї Ковалівки? - пояснив Іван, вирівняшись і поправивши безкозирку (Кучер, Прощай.., 1957, 10).