Чв’якати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:40, 1 червня 2021; Krdukhina.if20 (обговорення • внесок)
Чв’я́кати, -каю, -єш, гл. 1) Чавкать. Свині чв’якнули. Также то-же, что и плямкати. Пити хоче, і ніхто їй не дасть, тіки ротом чв’яка. Чуб. II. 294. 2) Говорится о звукѣ воды, вытѣсняемой ногой изъ подъ обуви или изъ дырявой обуви. См. Чвохтіти, чв’якотіти. Коли б його постоли мокрі так не чв’якали. Г. Барв. 22.
ЧВЯКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме,що чавкати. Спершу всі сиділи мовчки,плохенько; тільки Захар плямкав та чвякав; жуючи забруднену його пальцями паляницю.(Крим.,Вибр.,1965, 407).
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}