Бевкати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:00, 31 травня 2021; Aozhurba.if20 (обговорення • внесок)
Бевкати, -каю, -єш, гл. 1) Звонить раздѣльно въ одинъ колоколъ. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати. 2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.
Зміст
Сучасні словники
1. неперех. Неголосно дзвонити (про дзвін). Дзвін сумно бевкав на ґвалт (Нечуй-Левицький, II, 1956, 196); Далеко почав бевкати дзвін (Юрій Яновський, I, 1954, 122).
2. перех. і без додатка, розм. Говорити дурниці, нісенітниці. Чорт зна, що ти бевкаєш (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
|
