Мантачити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:22, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Мантачити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у. 2) Тратить, мотать.