Збурлакуватіти

Збурлакуватіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться бурлакою, т. е. бездомнымъ. Аф. 447. Стати бурлакою, бездомним, самотнім, несімейним. Походить від слова БУРЛАКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою (у 1 знач.). Йому [Миколі] так огидло бурлакувать, так забажалось осістись і оселитись на одному місці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 240).

2. Бути одиноким, несімейним. — Ти б одружився, сину! ..Другі твоїх літ дітками любуються, а ти все бурлакуєш! (Панас Мирний, II, 1954, 230); Сам собі їсти варить, сорочки пере... бурлакує старий причуда (Степан Васильченко, I, 1959, 140).