Збурення

Збурення, -ня, с. 1) Разрушеніе, ниспроверженіе. 2) Волненіе, возмущеніе. 1. Дія і стан за знач. збурити і збуритися. Не було сумніву, всі молодці, вислані для збурення боярського дому, погибли в нерівній боротьбі (Іван Франко, VI, 1951, 89); Рух, який почався серед робітників, автор [повісті «Борислав сміється» І. Франко] порівнює із збуренням бджіл у вулику, що готові знищити ситих нероб — трутнів (Історія української літератури, I, 1954, 540); Він.. аж побагровів від внутрішнього збурення (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 74).

2. фіз. Різке порушення відносно спокійного стану в окремих ділянках атмосфери. Збурення в іоносфері Землі.

3. астр. Відхилення руху небесного тіла від своєї траєкторії під дією притягання іншого небесного тіла. Внаслідок збурень планети рухаються то швидше, то повільніше (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 69).