Поквікати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:32, 14 травня 2021; Yoromanko.if19 (обговорення • внесок)
Поквікати, -каю, -єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Зміст
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Поквікати, -каю, -єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КУВІ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки «куві» (про порося). Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); В хліві кувікало на весь голос порося (Андрій Головко, II, 1957, 122).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 383.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Кувікати -ає, недок. Видавати звуки "куві" (про порося).
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |