Карафа
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:23, 29 квітня 2021; Ysnezghodiuk.if18 (обговорення • внесок)
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. Карафка, Карафочка.
Тлумачення в сучасних словниках
КАРА́ФА, и, жін. Те саме, що графин. На карафі з водою грає пучечок зеленого світла (Іван Микитенко, I, 1957, 148); Яків Костюченко підійшов до столу президії, налив у склянку води з карафи і не кваплячись випив (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 114).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 101.
КАРА́ФКА, и, жін. Зменш. до карафа. Йон приніс карафку білого вина (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 274); Стара хвацько вибиває корок з пляшки, переливає горілку до карафки (Юрій Яновський, IV, 1959, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 102.
