Мугирь

Муги́рь, -ря́, м. Неотеса, грубый простой человѣкъ, мужикъ. Мнж. 83. Така завелась смілость у вражих мугирів, що йде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламав. К. ЧР. 214. Ув. Мугиря́ка. Зміев. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МУГИР, я, ч., зневажл., лайл. Вайлувата, неотесана, груба людина. Пошили сині всім жупани. На спід же білії каптани,- Щоб був козак, а не мугир (Котл., І, 1952, 187); Не хотів він уславитися, як простакуватий мугир, і стати знов посміховищем пана Потоцького (Тулуб, Людолови, II, 1957, 34).

Ілюстрації

Джерела та література

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BC%D1%83%D0%B3%D0%B8%D1%80