Маламурити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:16, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Маламу́рити, -рю, -риш, гл. Жрать, трескать. Як був хлопцем, так цілісінький день сидить та маламурить. Екат. у. Слов. Д. Эварн.