Любля
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:01, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Любля́, нар. Нравиться, угодно. Щоб ти мене на шиї возив, та скрізь, де мені любля. МВ. (КС. 1902. X. 151). Ну, хто куди любля! Усюди є об віщо погріти руки! І от одна купа сюди, а друга туди... К. ЧР. 353.