Любка

Любка, -ки, ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! Ном. № 7837. 2) Возлюбленная. Добривечір, мила, добривечір, любко! Чуб. V. 139. Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. Чуб. V. 32. 3) Раст. а) Orchis latifolia. ЗЮЗО. І. 130. См. Лю́бжа. б) Orchis sambucina, — purpurea. ЗЮЗО. І. 171. в) мн. Любки. Раст. Orchis militaris. ЗЮЗО. І. 130. Зілля таке: любки зветься. Як хоче дівчина, щоб парубок любив, так у чому небудь і дає йому тих любок. Черниг. у. Ум. Любонька, любочка. О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який оке красний! Сестроньколюбонько, коли ж ви його візьмете? МВ. І. 171. Діти помітили, жалують мене: тіточколюбочко! чого ви журитесь? МВ. І. 11.