Бідолака

Бідолака, -ки, об. = Бідолаха. Маятись йому одинокому бідолаці. МВ. II. 143.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

БІДОЛА́ХА, рідко БІДОЛА́ГА, БІДОЛА́КА, и, чол. і жін., розм. Бідна, нещасна людина; бідняга. Чисто на сміх та на глум зробила [доля] його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду (Іван Франко, III, 1950, 126); Сидять в путах арестанти, Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Зловили десь у лісі чоловіка непевного, та се був якийсь бідолака, що його вигнала на великий шлях нуждонька та бідонька (Марко Вовчок, I, 1955, 361); — Мабуть, здоров'ям плохенький, бідолаха, бо дуже блідий (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 130).

Ілюстрації