Крихкий

Крихки́й, -а́, -е́. Хрупкій, ломкій. Вас. 147. Ум. Крихке́нький.

Сучасні словники

КРИХКИ́Й, а, е.

1. Який легко кришиться, розсипається. Земля була грудчаста й крихка (Юрій Смолич, II, 1958, 92); Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі (Олесь Гончар, II, 1959, 136); * Образно. Те слово.. було якесь легке, крихке, порожнє (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 287); Все виявилося крихким у житті Семена Архиповича Шульги (Натан Рибак, Час, 1960, 404); // Який не відзначається міцністю; трухлявий (про дерево тощо). Вітер.. сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Григорій Епік, Тв., 1958, 166). ▲ Крихкий метал — метал, що не піддається куванню, кришиться при ударі.

2. перен. Те саме, що крихкотілий; тендітний. Орест Білинський.. дивувався, що вона, така тендітна, така крихка, вродила аж п'ятеро.. здоровенних істот (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 175); Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (Олесь Гончар, II, 1959, 132).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 352.

Ілюстрації