Цівкати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:00, 25 грудня 2020; Yvposylna.fpmv20 (обговорення • внесок)
Цівкати, -каю, -єш, гл. Кричать (о птицѣ білогруд, Cinclus agnaticus). Шух. І. 23.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ЦІВКАТИ, ає, недок., розм. Видавати звуки «ців-ців» (про горобців та деяких інших птахів). Тут же поруч, в тісному курнику, виплетеному з рідкої дротяної сітки — кури: стара квочка і малі курчата. Копошаться в піску, цівкають (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 37).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 224.
