Критика

Критика, -ки, ж. Критика. На Стрийковських, Коховських і Грондських нічого було п. Падалиці здаватись без усякої критики. О. 1861. X. 136.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КРИ́ТИКА, и, жін.

1. Розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. Оперта на тих двох авторитетах [церковній і мовній традиціях], мусила література [в Галичині] стати кастовою, зректися всякого поступу, всякої критики (Іван Франко, XVI, 1955, 38); Напруження минуло, зате знов почалася критика, знов почали пропонувати Юрчикові брати отаманство. Говорили одверто, не звертаючи уваги на те, що Марусяк сидить тут же і що кожне таке слово гірше ножа його крає (Гнат Хоткевич, II, 1966, 226); Член партії повинен.. розвивати критику і самокритику, сміливо викривати хиби і добиватися їх усунення (Статут КПРС, 1961, 4); [Мартиненко:] Знаєте, здорова критика мов цілюща вода (Захар Мороз, П'єси, 1959, 198); // розм. Вказівка на вади, хиби. Критикували на шкільних комсомольських зборах, але до неї якось і критика не липне (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 33); // розм. Негативне судження про щось. Паничі переморгувалися межи собою, але ніякої критики вголос не вимовляли (Леся Українка, III, 1952, 674). ♦ Голобельна критика див. голобельний; Затиск критики див. затиск; Затискати (затискувати, затиснути) критику див. затискати; Наводити (навести) критику; Піддавати (піддати) критиці — критикувати. [Писар:] Покажіть вірші, я зараз наведу критику (Володимир Самійленко, II, 1958, 146); Співати не пристане сам [Сава Петрович], послухає тільки, а потім критику наведе: мовляв, поганих.. пісень співають (Андрій Головко, II, 1957, 192); Захищаючи інтереси трудящих, революційний демократ Писарєв піддав всебічній критиці тодішні економічні і політичні російські відносини (Наука і життя, 12, 1958, 50); Не витримувати критики див. витримувати; Понад усяку критику — позбавлений будь-яких вад, недоліків. Усім хлопець подобався дуже.. Більше за те — був понад усяку критику (Андрій Головко, I, 1957, 278).

2. Літературний жанр, завданням якого є розгляд, тлумачення та оцінка літературних, мистецьких або наукових творів. Читав [Іван] усе, що потрапляло до рук: художню літературу, критику, публіцистику (Петро Колесник, Терен.., 1959, 155); Літературна критика; Театральна критика.

3. Збірн. до критик 1. Таке обмеження [селянською тематикою] сфери творчості не раз підкреслювалось не тільки критикою, але й інтелігентним читачем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Гостро негативна оцінка, що її зазнали від критики перші мої.. твори, змусила мене замислитись над подальшими шляхами моєї творчості (Олесь Донченко, VI, 1957, 582).

4. заст. Критична стаття. — Чи ж осли не пишуть критик? Чи комедії не грають Мавпи? (Леся Українка, IV, 1954, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 350.

Ілюстрації