Уважний

Уважний, -а, -е. Внимательный.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УВА́ЖНИЙ, а, е.

1. Який сприймає або робить щось з увагою (у 1 знач.). Він зробив над собою зусилля, старався бути занадто уважним, обдумував слово, перше ніж мав сказати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 286); Ти грав би краще за мене, коли б ти був уважнішим (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 104); Творець мовчав, на грудях склавши руки, Здавалося, замріявся та й годі, Але уважний і старанний учень Побачив те, що іншим не під силу (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 10); І вже сидить оточений партизанами Митько під дубом — «у штабі». Командир загону, коваль, кулеметник, представник з підпільного комітету уважні й зосереджені (Андрій Головко, I, 1957, 372);

2. Який виявляє увагу (у 2 знач.) до кого-небудь; прихильний, доброзичливий, турботливий. Людмила була сьогодні до нього, як ніколи, уважна і прихильна (Андрій Головко, II, 1957, 486); Гай-гай, уже й життя минуло їхнє, та й досі мої старі жили наче молодята: не тільки на людях, а й поміж собою вони увесь вік були делікатні, уважні, привітні (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 185); // Люб'язний, привітний. Парася, як і годиться уважній господині, поспішно витерла рушником і без того чистого стільця (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 168).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 364.

Ілюстрації