Лучина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:56, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Лучина, -ни, ж. Лучина. Єсть у мене в кешені лучина, засвітимо чорними очима. Нп. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину. Чуб. V. 1171. Ум. Лучи́нна. За лучинку найде причинку. Ном. № 2795.