Вивідка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:51, 22 грудня 2020; Kadziubenko.fpmv20 (обговорення • внесок)
Ви́відка, -ки, ж. Развѣдки, разспросъ. разслѣдованіе. Чаще во мн. ч. Це він ходив на вивідки. Новомоск. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ВИ́ВІДКИ, док, мн. (одн. вивідка, и, жін.), діал. Розвідування, розвідка. — Це ж мої тіточки, мої непрохані наглядачки.. послали її до тебе на вивідки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 238); Це правда, що Ганна сама не була в партизанах, але знала ж їх усіх.. Хто ходив для них аж у місто на вивідку? Ганна (Юрій Яновський, Мир, 1956, 55). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 364.
Ілюстрації
|
|
|
|
