Торохтіння

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Торохті́ння, -ня, с. Стучаніе, громыханіе.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТОРОХКОТІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням торохкотіти та звуки, утворювані цією дією. День-другий, і мури та грати, міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торохкотіння, метушня, — все лишилося десь за мною (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 46); За нашою машиною, як і раніше, торохтить мотоцикл. Десь на півдорозі не чути стало торохкотіння (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 290); Десь здалека зачулось торохкотіння кулемета (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 16).

Орфографічний словник української мови

торохкоті́ння іменник середнього роду


Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

торохкотіння -я, с. Дія за знач. торохкотіти і звуки, утворювані цією дією.

Медіа


Див. також

Вікісловник

Зовнішні посилання

Вікісловник - Українські вигуки