Шкварити

Шкварити, -рю, -риш, гл. 1) Сильно нагрѣвать, жечь. 2) Жарить, поджаривать (въ салѣ, маслѣ). Якусь особу мацапуру там шкварили на шашлику. Котл. Ен. III. 46. 3) Дѣлать что либо съ силой, напряженіемъ (бить, бѣжать и пр.). Хлопці так і розіп’яли Потоцького та й давай шкварить. Рудч. Ск. II. 206.

Сучасні словники

ШКВАРИТИ, рю, риш, недок.

1. перех. і без додатка. Те саме, що смажити. На сковородку [сковорідку] положили [ласуни] Десятків два карасиків живих, Сметанкою як слід пообливали І на жарку їх шкварить прийнялись (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 183); В обгорілій хатині приладнались кухарі з куховарством і край яскравого полум'я готують, печуть, на рожні шкварять (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 23); Це [смерть] навіть краще, ніж би їх, захопивши, мордували нещадно, живцем шкварили б десь під скиртою... (Олесь Гончар, III, 1959, 153); Сонце піднімалось вдень сливе до середини неба й шкварило нещадимо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 28); З весни до пізнього літа шкварила землю посуха (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 433).

2. перех. і неперех., перен., розм. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (уживається замість певного дієслова); жарити. — Гармаші, пильнуй! — командував Шрам.. — Наводь усі влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою — шквар! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 35); [Катерина:] А цей ваш друг музейний добре шкварить на гітарі! (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 62); Десь поблизу, неначе вирнувши, сопілка та бубон шкварили метелицю (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); [Дзюба:] Кожний дурень, батька якого та й його самого шкварив батіжжям той скажений цар Павел (Іван Кочерга, I, 1956, 78); — Коли що — шквар до нас (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 60); // Сильно жалити (про комах); тяти. — Он і до сітки узялися, усю продерли, а тут підеш роя збирати, то та бджола шкварить тебе, шкварить... (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 89).

Шкварити, рю, риш, гл.

1) Сильно нагрѣвать, жечь.

2) Жарить, поджаривать (въ салѣ, маслѣ). Якусь особу мацапуру там шкварили на шашлику. Котл. Ен. III. 46.

3) Дѣлать что либо съ силой, напряженіемъ (бить, бѣжать и пр.). Хлопці так і розіп’яли Потоцького та й давай шкварить. Рудч. Ск. II. 206.