Старник

Старник, -ка, м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екат. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екат. у. (Залюб.). 4) = Стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1)СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 658.

2) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екат. у.у.

3) Старое живое дерево. Екат. у. (Залюб.).

4) = Стариця 3б. Вас. 154

5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).

Ілюстрації