Ложити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:45, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ложи́ти, -жу, -жиш, гл. Класть. Батько цілує хліб і ложить на столі. Грин. III. 423. Діток спати ложити. Мир. ХРВ. 126. Котре дерево усохле, то не можна його ложити, шоб сад не всихав. Чуб. І. 77. Я за свиту карбованця ложу. Мир. ХРВ. 195.
