Жити
Жити, -живу, -веш, гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Ном. № 8069. Живи правдою святою. Ном. № 14193. 2) — з чого. Жить чѣмъ, имѣть средства къ существованію. Піп живе з олтара, а писар з каламара. Ном. 3) Жить, обитать. Ой не видно його дому, тілько видно дубчик, коло його недалеко живе мій голубчик. Мет. 7. 4) — з ким. Жить съ кѣмъ. Він з братом добре живе. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш. Мет. 67. Скажуть воріженьки, що я жив з тобою. Мет. 93. Жити як риба з водою. Согласно жить. Я б жив з тобою, як риба з водою. Ном. №9526.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Бути живим, існувати; протилежне помирати, вмирати. Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Шумить жито, співа, Заохочує жить (Павло Тичина, I, 1957, 7); * У порівняннях. Степ.. цвіте, ніби живе й дише (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314).
2. Перебувати, проживати де-небудь. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); У хаті жила Кармелева дружина з дочкою (Марко Вовчок, I, 1955, 364); Петрик жив з мамою під самісіньким лісом (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 269).
3. Проводити життя в якийсь спосіб. Жили собі [Максим та Явдоха] тихо та мирно (Панас Мирний, II, 1954, 136); Живе наша сім'я Весело, багато (Григорій Бойко, 3 Дон. краю, 1952, 75); // з чого, на що. Мати за джерело свого існування. Скотинку попродала [удова] і стала собі з копійки жити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 422); Бажаєва.. живе на пенсію, ощадна, запопадлива, клопотлива (Леся Українка, III, 1952, 718). ♦ Жити вовками — жити відокремлено від колективу, самотньо, замкнуто. Вийшов закон про зселення хуторів. Закон хороший, правильний. Не жити ж людям вовками поза селами, самотньо, як на висилці (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 22); Жити мов (як, наче і т. ін.) у бога за дверима (за пазухою) — жити в достатках, без усяких турбот. Староміські жили мов у бога за дверима (Іван Франко, III, 1950, 66); Жити не по кишені — жити невідповідно до своїх достатків. Пан Г. дуже багато програє грошей в карти і взагалі живе не по кишені (Збірник про Кропивницького, 1955, 61); Жити паном [діло] — жити без усяких турбот. Мірошник паном діло жив (Євген Гребінка, I, 1957, 69); Жити по правді (правдою) — жити чесно, не порушуючи усталених норм співжиття. Завжди він говорив їм: «Живіть з правдою і по правді» (Михайло Стельмах, I, 1962, 384); Часто й густо вона думала: чи вже людям не можна жити правдою?.. (Панас Мирний, I, 1949, 295); Жити як сир у (в) маслі — жити забезпечено, в достатках. До кого ж ласкава ся доля лукава, Такий живе як сир в маслі (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 7).
4. чим. Вважати що-небудь основним у житті, бачити в чомусь смисл життя. Живу твоїми листами, цілую тебе в думці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 146); — Тільки й живу надією, ..що скоро вернуться наші (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 21).
5. Перебувати з ким-небудь у певних стосунках, вести спільне життя. Розмовляли вони про те, як житимуть укупі (Марко Вовчок, I, 1955, 322); — Що ж я тобі пораджу? Маєш жінку, чом з нею не живеш у згоді? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49); // з ким, розм. Бути з ким-небудь у любовному зв'язку. Він [пан] розійшовся з своєю жінкою ..і почав жити з своїми кріпачками-дівчатами (Панас Мирний, V, 1955, 334).
6. перен. Бути, існувати, мати місце. Потреба краси, що жила в душі Антона, викликала у нього потребу скрізь шукати її, але дійсність давала мало (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 285); У віршах М. Рильського.. живе і гаряче хвилюється наш радянський патріотизм, велика любов до рідної землі (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 13); Тільки між віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 27); Ленінова мудрість в Партії живе! (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 48).
Всесвітній словник української мови
ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИзаст.;ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИрозм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИрозм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В. Сосюра); Тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе (О. Гончар); - Я буду любити тебе довіку, доки стоятиме земля, животітимуть люди.., - сказав Громовик (І. Нечуй-Левицький); [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здрастують ще? (М. Кропивницький); Навіть задумую.. їхати на.. купелі весною. Як можу, так і кручу, аби ще дихати (В. Стефаник); - Лучче мені вмерти, як без неї вікувати (Марко Вовчок); Пархоме, не мудруй!.. Що викувала вже зозуля - поживай! А більше - шкода, що й бажаєш... (П. Гулак-Артемовський).
ЖИ́ТИ (бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИрідше, ПОЖИВА́ТИрозм.,СИДІ́ТИрозм.; НАСЕЛЯ́ТИ (про велику кількість людей на якійсь території);
МЕ́ШКАТИ (перев. у певному приміщенні). У хаті жила Кармелева дружина з дочкою (Марко Вовчок); Єсть хата під лісом - гін двоє від нас - В ній баба стара проживає (Л. Боровиковський); Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний (Леся Українка); Швець там [у хатині] поживає (П. Грабовський); Можливо, нарешті, ніколи він [анарх] не був у санаторійній зоні і сидить зараз десь в ізольованому помешканні (М. Хвильовий); Двісті тисяч слов’ян, серед яких більше чверті українців, населяють Бразилію (з газети); Вони міцно замкнули двері у своїй хаті і попросили господаря, що мешкав у тім будинку, аби він позамикав добре двері і вікна в сінях (М. Грушевський). - Пор. 2. бу́ти.
ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИзі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯрозм.,ПОЖИВА́ТИрозм.,ЖИ́ТИСЯбезос., розм.,
ПОВО́ДИТИСЯбезос., розм. - Док.: прожи́ти, провести́, звікува́ти, пробу́ти, пожи́ти, повести́ся. Їж хліб з сіллю, з водою, живи правдою святою (прислів’я); - Ні, моя ясочко, проживай веселою (Марко Вовчок); Більшу половину життя Олександр Павлович взагалі провів у наукових подорожах (Я. Гримайло); Ти ж ще молода, при здоров’ї.. Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравченко); Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (С. Чорнобривець); Тесть був чоловік небагатий, але мався трохи ліпше, ніж мій небіжчик батько (І. Муратов); [Чумакова мати:] Добрий вечір, стара ненько, Чи здорова поживаєш? (С. Руданський); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (М. Стельмах); В Петербурзі їй поводилось не зле (Леся Українка).
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=sDHGGB1NReU
