Збиток

Зби́ток, -тка, м. Чаще во мн. ч.: збитки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. Берд. у. Великі збитті усякого добра. Левиц. І. 466. 2) — робити. Проказничать. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Берд. у. Бо ти тут збитки робиш. Каменец. у. 8) На збитки. На зло. Це він на збитки отак робить. Каменец. у. Я просив його заждати на мене, а він узяв та й на збитки поїхав. Бердич. у. На збитки не загину. Федьк. ЗБИ́ТКИ, ів, мн. (одн. збиток, тку, чол.).

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання
- 6.1 Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 6.2 Словопедія

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Матеріальні втрати; протилежне - прибутки. Інтервенти заподіяли радянським республікам збитків на суму 38 млрд. золотих карбованців (Історія УРСР, II, 1957, 218); Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага — відшкодувати Лук'янові сину Свиридову Кабашному всі його збитки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 38). Бути в збитку — зазнавати матеріальних втрат: - Ставай до мене в підмайстри.. В збитку не будеш, бо жодного дня не сидітимеш без роботи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 119).

2. Зло, шкода. — Ну й молодь тепер пішла... їй аби тільки причепуритися або напитися. І на думку не спаде, що від того самі збитки... (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1, 1957, 85); Вчинок, що завдає шкоди. Нишпорив [Сергійко] по чужих городах та садках, ..бився з дітворою, — ..одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 26). На збитки: а) на зло. Там [під мостом] буду сидіти так довго, аж умру мамі на збитки (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 11); б) навмисне. Він на збитки так качається, щоб тобі страху завдати (Іван Франко, III, 1950, 24); Хіба вона не знає, чого дівчата сохнуть? Тільки покажи якомусь, що побиваєшся за ним, а він тоді на збитки на іншу очі вирячує (Михайло Стельмах, I, 1962, 156).

3. Пустощі, жарти. На молоденьких веселих панночок дивиться [Дорко] вже як батько, якого часом веселять збитки дитячі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 24); — Та якби й ваші двірські самі пряли собі на сорочки, самі шили собі убрання, то не впали б у гріх. Менше мали б часу на усякі збитки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 30).