Невмірака

Невмірака, -ки, ж. Безсмертный; неумирающій. О. 1862. І. 19. Забули й лицарів тих невмірак, що ворогів козацьких дивували, по дев’ять раз із мертвих уставали. К. Дз. 33.

Сучасний словник

НЕВМИРУЩИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає; безсмертний. Живи, народе тій! - ти ж бо єсть невмирущий (Тич., III, 1957, 158).

2. Який завжди зберігається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній. На траурних марах в хмелю забуття Лежать невмирущі герої (Олесь, Вибр., 1958, 64); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Мирний, V, 1955, 310); Ще з юнацьких років Стародуб захоплювався невмирущим твором Лесі Українки "Лісова пісня" (Дмит., Розлука, 1957, 180).

3. За релігійними уявленнями - вічно живий, який не вмирає (про міфічних богів та інших істот, наділених безсмертям). - Ми не вмремо, бо ми невмирущі і вічні, - сказала Зірниця (Н.-Лев., IV, 1956, 9).

Ілюстрації

Медіа