Схудлий, -а, -е. Исхудалый. Бліде й схудле лице. Левиц. Пов. 88.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до схуднути. Андрій.. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Борис Грінченко, II, 1963, 75); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Юрій Яновський, II, 1958, 222);
Схудлі за одну ніч коні були мокрі, як викупані; вони важко хропли (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 26); На пучках калини вовтузиться табунець схудлих за зиму горобців (Михайло Стельмах, I, 1962, 233).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий. Часом нараз починала недужа метатися на ліжку, мов птиця ранена. І чіпалася гострими схудлими пальцями Парасчиної руки і стогнала (Гнат Хоткевич, II, 1966, 258); Кукулик совався на кріслі, червонів, пітнів. Тепер це був схудлий атлет з попелястою, як у старого слона, шкірою на обличчі й на руках (Павло Загребельний, День.., 1964, 328); Вийшла Ольга. На білому, схудлому обличчі різко виділяються чорні брови (Михайло Стельмах, II, 1962, 153); Тепер птахи знову поверталися з-за моря: схудлі, легкі, бистрі (Олесь Гончар, Новели, 1954, 160).
ДИВ. ТАКОЖ
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
ЗОВНІШНІ ПОСИЛАННЯ
