Насміх

Насміх, -ха, м. Насмѣшникъ. Женише мій, насміше мій, на сміх мене любиш. Грин. III. 72. См. Насмішок.

НА́СМІХ, у, чол. Те саме, що насмішка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (Іван Франко, II, 1950, 89); Не раз душа його — чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, — щеміла від чужих глузливих насміхів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 8); Лісорубів, видно, прикро вразив насміх кондуктора над старим (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 374).

Значення в інших словниках насміх — НА́СМІХ¹, у, ч. Те саме, що насмі́шка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (І. Франко); Юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено (О. Словник української мови у 20 томах насміх — -у, ч. Те саме, що насмішка. Великий тлумачний словник сучасної мови насміх — див. насмішка Словник синонімів Вусика насміх — НА́СМІХ, у, ч. Те саме, що насмі́шка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (Фр., II, 1950, 89); Не раз душа його — чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, — щеміла від чужих глузливих насміхів (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах насміх — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови насміх — на́сміх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови

Джерело: https://slovnyk.me/dict/linguistic_norm/%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%85