Кумедія
Куме́дія, -дії, ж. 1) Комедія — рѣдко въ значеніи литературнаго произведенія, а преимущественно какъ комическое представленіе и въ частности — театръ маріонетокъ. Чуб. VII. 452. Туди люде сходяться дивиться ту кумедію. А бачив же ти, панебрате, цю кумедію? Котл. 2) Курьезъ, потѣха. Через тиждень, як усе минулося, росказав Дорош хуторянам про сю кумедію. Стор.
КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, жін.
1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. Я ніколи комедій не писав (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 125); У репертуарі його [антрепренера Ленкавського] трупи.. були різні п'єси: трагедії й комедії, водевілі, опери (Українська класична опера, 1957, 70); Музична комедія — один з найпопулярніших жанрів театрального мистецтва (Літературна газета, 25.XI 1953, 3); // Вистава такого твору. — Сьогодні ще зранку ходить за мною слідком, — розказує далі пані, — скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Степан Васильченко, I, 1959, 211); Ми комедію дивились, Ми сміялись — аж втомились! (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 100). ▲ Комедія масок; Комедія дель арте — італійська народна комедія епохи Відродження з постійними дійовими особами (масками), традиційним сюжетом, але вільним імпровізованим текстом. Скиба побачив старого чоловіка.. з білим, знекровленим обличчям, .. шкіра на якому нагадує машкару арлекіна з комедії масок (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 103); Комедія характерів — комедія, у якій змальовано головним чином людські характери. Ця комедія ситуацій [« Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка] у трактуванні Марка Лукича [Кропивницького] наближалась до комедії характерів, серед яких найяскравішим був основний персонаж — Шельменко (Минуле українського театру, 1953, 55).
2. перен. Забавний випадок, що-небудь смішне; курйоз. Ізліз мій дядько на дзвіницю Та знай гука: — Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці (Євген Гребінка, I, 1957, 79); Суддя спитав четвертого чоловіка, а далі п'ятого. І ті назвали себе синами Миколи Джері.. Пан тільки витріщав очі на ту комедію і не знав, чи ті люди жартували, чи зовсім подуріли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 253); — Людочки! Людочки! — верещав хлібороб.. — Ця комедія набридла солдатам, вони вистрілили з гвинтівок. За одну мить майдан опустів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 413); З ним трапилась комедія; // Про що-небудь пародійне. Захопивши владу, Салаші і його поплічники влаштували в Буді, в королівському палаці, комедію присяги перед короною св. Стефана (Олесь Гончар, III, 1959, 228); Комедія виборів у капіталістичних країнах.
3. перен. Удавання з себе когось із певною метою; лицемірне поводження. Настуся.. одразу втямила цю всю дядинину комедію (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 237); [Д. Жуан (падає на коліна):] Я вас благаю, донно Анно! [Анна (з гнівним рухом):] Годі! Доволі вже комедії! Вставайте! (Леся Українка, III, 1952, 363); Їй спало на думку, що все це комедія, їй кажуть неправду (Олесь Донченко, VI, 1957, 321). ♦ Грати комедію див. грати 2; Ламати комедію див. ламати.
Цитати української літератури з використанням слова кумедія "Благодареніє Богу і всім святим, він і на церкву дасть! Ото кумедія!" Нечуй-Левицький Іван Семенович - Кайдашева сім’я
"Ех, їдять його мухи з комарями! Як задєлаеться наш Терень на главного писаря, от буде кумедія! Зараз же, хлопці, забастовку на всю губерню!" Винниченко Володимир Кирилович - Терень
"Геть чиста кумедія, — зашепотів Панас." Тютюнник Григорій Михайлович - Вир
"— От кумедія! Сподобився я таки честі од князя на старості літ" Нечуй-Левицький Іван Семенович - Князь Єремія Вишневецький
"Балабушиха так напудрила лице й нарум’янила щоки, що наймички в пекарні почали говорити пошептом: "Що це за кумедія! Наша панія цілий тиждень чорна, а двічі на тиждень стає біла, як крейда, та гарна, як писанка" Нечуй-Левицький Іван Семенович - Старосвітські батюшки та матушки
"Благодареніє Богу і всім святим, він і на церкву дасть! Ото кумедія!" Нечуй-Левицький Іван - Кайдашева сім’я
"— Х-ха, яка це все кумедія, мов у театрі… Ет, дурниця" Багряний Іван Павлович - В сутінках
"— Хм! Оце так… кумедія… Хм! Хто б подумав!." Винниченко Володимир Кирилович - З Костем сталася чудна кумедія
"“Ти диви, яка кумедія, — подумав Дем’янко, — іншим він дає поради, а сам крильми й не ворухнув”." Бережний Василь Павлович - ДЕМ’ЯНКО ДЕРЕВ’ЯНКО, або ПРИГОДИ ЕЛЕКТРОННОГО ХЛОПЧИКА
