Збірник

Збірник, -ка, м. Сборникъ. Ум. Збірничок.

Сучасні словники

ЗБІ́РНИК, а, чол. 1. Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (Нечуй-Левицький, I, 1956, 403); Звісно, літературний альманах — не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 291); Учні.. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (Степан Васильченко, IV, 1960, 43); Їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки.. і, швиденько зібравши їх, — це все були збірники поезій — вона подалася до клубу (Олесь Гончар, Тронка, 1953, 173); // Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного або кількох авторів; збірка. У «Новій Раді» (збірник на спомин покійному Старицькому) надрукована моя «Спокуса» (Панас Мирний, V, 1955, 423). Збірник творів — твори якого-небудь автора, видані однією книжкою. [Лікар:] А знаєте, Олімпіадо Іванівно, як дивлюсь я на оті книжки, то здається, вони і без нас у піч полетять, а на їх місце стане тоненький Збірник творів Ореста Михайловича Груїча (Леся Українка, II, 1951, 40).

2. Зведені докупи і розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і т. ін. В січні 1649 р. було затверджено нове «Уложення», тобто збірник законів (Історія СРСР, I, 1956, 175).

Ілюстрації

• 

  Збірник з математики

• 

  Збірник віршів