Пасіка
Пасіка, -ки, ж. Пчельникъ. Хто має пасіку, той має мед. Ном. № 9173. Ум. Пасічка. Божу пасічку певно стереже. Сим. 225.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980 — Т. 6. — С. 86.
ПАСІКА 1, и, жін.
1. Місце, де розставлено вулики з бджолами і розташовано спеціальні будівлі. У кінці садка пасіка; попід деревом стоять вулики, з правого боку — курінь (Панас Мирний, V, 1955, 141); Дуже змінився й батько.. Пропахнув медом та вощиною. Більше на пасіці в шкільному садку й пропадав (Андрій Головко, II, 1957, 409).
2. Розведення бджіл. Особливе значення набирають пасіки з розширенням посівів гречки і багаторічних трав (Колгоспник України, 2, 1966, 80).
3. Відведена на зруб ділянка лісу. При розробленні лісосічного фонду потрібно додержувати таких вимог.. Лісосіки розбивати на пасіки, а останні — на окремі стрічки (Колгоспник України, 1, 1957, 38).
Словник-помічник бджоряра
ПАСІКА — спеціально облаштоване господарство (ферма) для утримання та розведення медоносних бджіл
Етимологія
- псл. pasěka, утворене, очевидно, від дієслова *posěkti «посікти» як назва місця, де вирубано ліс, з подовженням о в префіксі (ō › a), характерним для відіменних утворень;
- р. бр. па́сека, п. pasieka, ч. слц. paseka «лісосіка»;
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
- па́сека «тс.»
- пасечникова́ти
- па́сік «рід вулика»
- па́січисько «місце, де була пасіка»
- па́січити «чистити, готувати цілину під посів»
- па́січний
- па́січник
- пасічникі́вна
- пасічникува́ти
- пасічни́цтво
- пасічни́цький
- па́січниця «дружина пасічника»
- пасічниче́нко
- па́січничий
- пасічни́чити
- па́січничка
- па́сішник
- пасішникі́вна
- пасішникува́ти
- па́сішниця
- па́сока «пасіка»
- па́сочник «пасічник»
ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ
| Слово | Мова |
|---|---|
| па́сека | білоруська |
| pasieka | польська |
| pasěka | праслов’янська |
| па́сека | російська |
| paseka «лісосіка» | словацька |
| paseka «лісосіка» | чеська |
Джерело: Онлайн-бібліотека "Горох"
