Блищачий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:22, 20 жовтня 2020; Ayvasiura.if20 (обговорення • внесок)
Блищачий, -а, -е = Блискучий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.
1. Який дає блиск, блищить; лискучий, сяючий.
