Лихо

Ли́хо, -ха, с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, само тебе знайде. Чуб. І. 263. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7506. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Ном. № 12478. Кожна людина своє лихо носе. Ном. № 1992. Через тебе і я буду у лисі. НВолын. у. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31. Hа лихо. Ha бѣду. Вдарити лихом об землю. Стряхнуть съ себя горе. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. МПр. 126. Лихом зануди́лось. Охватила сильная тоска. Лиха набіжиш. Будетъ тебѣ бѣда. Сим. 74. Лиха набратись. Испытать горе. Так то й добуть, лиха не набравшись! Ном. № 13882. Лихо спіткало. Случилось несчастіе. Лихом торгувати. Эксплоатировать несчастіе. 2) Зло. З письменних все лихо встає. Ном. № 6042. Піп людей карає, а сам лихо робить. Ном. № 7031. Лихо коїти. Ном. № 2874. Ум. Лишко, лишенько, лишечко. Оце ли́шко! Вотъ бѣда! Лишко тяжке! О. 1861. VIII. 3. Заграй мені, дуднику, на дуду, нехай своє лишенько забуду! Шевч. 486. Ох лишечко! Хтось іде! Шевч. 281.