Ледве

Ледве, ле́дві, ле́дво, нар. 1) Едва, чуть, лишь только. Держались ледве на ногах. Котл. Ен. V. 16. Ледвеледве дише. Шевч. 67. Ледві додому прийшов. Чуб. І. 201. Та напила м ся, ледво стою. Чуб. V. 681. Ледві ми ввійшли, він почті сміятись. МВ. 137. 2) Едва-ли, врядъ-ли. У цій корчмі ледві є пиво? Каменец. у. Сьогодня ледві прийде, бо свято. Каменец. у. Ледво є він дома. Каменец. у. Ледво тямите ви діда, бо були сте малі ще. Каменец. у. Ле́дві(о)-не-ле́дві(о). Едва, едва, съ трудомъ. Так упивсь на тій оказії, що ледвонеледво додому дійшов. Каменец. у. Я ледвінеледві забрав, такі великі. ЗОЮР. І. 229.