Ляпати

Ля́пати, -паю, -єш, сов. в. ля́пнути, -пну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть, стучать, стукнуть. Не годиться по столу ляпать ложкою. Чуб. I. 108. Ляпнула дверима. 2) Шлепать, шлепнуть, плескать, плеснуть. Життя лящам, мов тім панам, гуляють, ляпають хвостами. Гліб. 42. 3) Шлепать, шлепнуть, бросать, бросить что-нибудь липкое и мокрое. Ляпнув глиною в стіну. 4) Пачкать, пятнать; капать, капнуть. Не ляпай мені чорнилом книш! Крапля ляпнула на воду. 5) Ударять, ударить. Ляпаю по ковадлу. Грин. II. 236. Ляпнув його по щоці. 6) Неумѣло говорить, сказать что-нибудь, болтать, сболтнуть. Приневолили короля таке слово ляпнути, що багацько воно лиха наробило. Стор. II. 133. Не ляпай язиком!

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1.Сучасний аналог - падати. неперех. Падати краплями. Цокав на стіні годинник, ляпав у шибки дощ (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 123); Сучасний аналог -ронити краплі на що-небудь. Перо ляпало на стіл, на папір (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 164); безос. Блідий Петрик та Докійка шматочок під ложку, щоб не ляпало, сьорб, хліба вкусить обережно, щоб не кришити (Андрій Головко, II, 1957, 23); Сучасний аналог - падати, опускатися на щось, у щось, звичайно видаючи певний звук. Ляпали карти грачів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 147); Ляпає мокрий лапатий сніг (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 14).

2.неперех., чим, по чому. Сучасний аналог - ударяти, бити чим-небудь по чомусь переважно еластичним або гладеньким, утворюючи короткі різкі звуки. Життя Лящам, Мов тим панам: Гуляють, ляпають хвостами... (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 97); Її вже двічі болюче вкусив комар, і тепер вона час від часу ляпала долонею по чолі (Микола Трублаїні, I, 1955, 62); Хтось пробіг по сінцях, ляпаючи босими ногами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19). Ляпати в долоні — (суч.) аплодувати. Публіка у залі кричала, ляпала в долоні, вимагала видовища (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 105). Ляпати вухами — (суч.) не розуміти чого-небудь, не розбиратися в чомусь.

3.перех. і неперех., перен., розм. Те саме, що Ляпати язиком. Еге, добродію! Йдіть спати, далеко ліпше зробите, ніж ляпати такі нісенітниці (Іван Франко, XVI, 1955, 185); Аниця хотіла говорити, та піп не дав.. — Не ляпай, Ти хоч кого, то переговорила би: масненька ти на язик. Пам'ятай же, щоби-сь відробила (Лесь Мартович, Тв., 1954, 41); Він ходив.. і ляпав скрізь, що сам бачив, як Юрко там шпурляв стільцями в панів (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 386). Ляпати язиком — (суч.) говорити щось недоречне, нерозумне. [Зіна:] Я так не люблю, не терплю тих, що надто язиком ляпають (Олександр Корнійчук, II, 1955, 101).

4.перен. Ляпати - (суч.) робити що-небудь невміло, неохайно.