Лайливий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:56, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Лайливий, -а, -е. 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там ратуй Боже який пан лайливий! Харьк.