Ладити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:54, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ла́дити, -джу, -диш, гл. = Лагодити 1 и 2. 1) На вдовина сина шибеницю ладять. Чуб. Неня з кухарками ладять страву. Федьк. 2) Ой зацвіла калинонька в лузі, вломилася поличенька в плузі. Ой чи мені поличеньку ладити, чи до дівчини на зальоти іти? Чуб. V. 377.
