Військовий

Військовий, -а, -е. 1) Войсковой. Військовий писарь, суддя, осаула. Військова старшина. Військову суремку в головах достягає. Макс. (1849) 18. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета. Ком. II. 15.

Публічний Електронний Словник Української Мови

1)Стос. до військовослужбовця.

2) у знач. ім. військо́ве, вого, с. Одяг і спорядження військовослужбовця.

3) у знач. ім. військо́вий, вого, ч. Те саме, що військовослужбо́вець.

Ілюстрації

Джерела та література

• За Россю почувся військовий оркестр (Н.-Лев., III, 1956, 133);
• Пройшов військовий поїзд і не спинився (Сміл., Сашко, 1957, 88);
• Прийнятий, установлений у війську, в армії. Військове правило велить йому [дозорцеві] в разі опору навіть.. [зброю] вживати (Фр., II, 1950, 353);
• Сьогодні ви спочивайте, — посміхнувся знову Щорс, — а завтра підемо марширувати за всіма правилами військової дисципліни (Довж., I, 1958, 137);
• Власт. військовослужбовцеві. Ось він [полковник] поздоровляє Надю, таким певним голосом, з таким штучним військовим поклоном (Л. Укр., III, 1952, 485);
• Горілий мав високий зріст і струнку, військову виправку (Десняк, I, 1955, 350).
• Вони повернулися разом з Валюшкою — обоє вже у військовому (Ю. Янов., І, 1958, 282);
• Було велике товариство: 6 чи 7 старих паній.., військовий з генерального штабу (Коцюб., III, 1956, 153);
• Поруч з генералом стояв ще якийсь військовий у довгій бурці (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 43);