Кут
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:47, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кут, -та, м. 1) Уголъ. Запалю я крайню хату на всі штирі кути. Гол. IV. 448. Мого Василя поховали за цвинтарем у куті. Федьк. Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть. Ном. № 1122. 2) Пространство земли въ углѣ, образованномъ двумя сливающимися рѣками. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер. К. ЧР. 257. 3) Свиной хлѣвъ. Вх. Лем. 430. См. Кутець. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 46. См. Куток. Ум. Кутик, куток.
