Куняти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:39, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Куня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Шевч. Куняє й наливає, наливає випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає. Ном. № 11730.