Тур

"Словарь української мови"

Тур, -ра, м. 1) Туръ, Bos primigenius. КС. 1887. І. 65 — 90. Ном. № 5296. На лощині пасеться стадо турів. К. Оп. Так замерзло, хоч тури гони. Ном. Грім такий, що хоч тури гони, так не почують. Ном. № 562. 2) Жукъ-олень, Lucanus Servus. Вх. Пч. І. 6. 3) Тура дати. Говорится о плотахъ, когда съ разбѣга ударятся о берегъ. Канев. у. 4) Тур-царь. Турецкій царь. Гол. II. 30.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах

Тур у, чол.

1. Один оберт по колу в танці.
Коли скінчили тур, він підвів її на її крісло (Іван Франко, VI, 1951, 242);
Лише три тури протанцювали Лара з Васютою (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 348).

2. Етап якої-небудь гри, якогось змагання, конкурсу, що становить окрему їх частину.
Міське управління культури та Спілка архітекторів України провели три тури конкурсу на кращу геральдичну емблему древнього і вічно юного Києва (Вечірній Київ, 13.I 1968, 1);
// Етап розвитку якої-небудь події, окрема дія або захід як частина чого-небудь.
З кінця 1925 року розпочинається новий тур шалених атак троцькістів проти партії (Комуніст України, 6, 1969, 86).

3. Етап виборів при багатоступеневій виборчій системі.
Один із запланованих і заздалегідь забезпечених строків опоросу свиней. Поросята другого туру, одержані в червні—липні, до зими підростають на дешевих кормах (Колгоспник України, 7, 1957, 33).

ТУР
1. Вимерлий дикий бик.
— Ганялись наші діди, коли правда, що співають у піснях, і за золоторогими турами по Дніпрових борах (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 123);
Предком великої рогатої худоби вважають дикого тура, якого знищено всього близько 300 років тому (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 171);

— Років десять тому тут була пустеля, де блукали тури та вепри (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 96);

З величним спокоєм випливають із-за обрію.. круторогі сірі воли — одомашнені нащадки могутніх степових турів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 34);

* У порівняннях. — Сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265);

// У народній поезії — символ, втілення велетенської сили й хоробрості.
Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [обороні] міцно ти стоїш (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 165).

2. Гірський кавказький козел.
На скелястій верховині Турів вистежив юнак (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 229);
На альпійських луках ми помітили стадо турів (Вечірній Київ, 29.I 1968, 4).

Ілюстрації