Жовто

Жовто, нар. Желто. Сади роскішні, доріжки помеж деревом ніби жовто помальовані. Левиц. Г. 214. Голова морочиться, в очах мені жовто. Левиц. І. 73.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖОВТО. Присл. до жовтий. Мідний кухлик, зроблений з гільзи снаряда, жовто виблискував у неї в руці (Перв., Материн.. хліб, 1960, 8); // у знач. присудк. сл. Надвір вийдеш - дощ та твань, та туман непроглядний; і в хаті не краще: сіро, аж жовто, наче димом накурено (Мирний, III, 1954, 198).

Ілюстрації