Рожево

Рожево, нар. Розовымъ цвѣтомъ, розово. Тілько з краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. II. 188. І синьо, й рожево коло тії хатки. МВ. І. 18.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РОЖЕВО. Присл. до рожевий 1, 2. Сад білий — в цвіту — рожево забарвився: сходило сонце (Андрій Головко, I, 1957, 182); Щоки цвітуть рожево (Юрій Яновський, I, 1958, 195); // у знач. присудк. сл. Так у цім саду привітно! А як яблуні цвітуть, Навіть листя не помітно — Скрізь тоді рожево тут (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 72).

Ілюстрації

Джерела та література

https://www.slovnyk.ua/