Кулачити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:35, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кулачити, -чу, -чиш, гл. Бить кулаками. Нікого перше він не бачив; а послі, як прозріє, кулачив рутулян і других врагів. Котл. Ен. VI. 40.